ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД МУЗИКАНТІВ-ПЕДАГОГІВ МИНУЛОГО В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

У статті акцентованого увагу на доречність використання педагогічного досвіду музикантів-педагогів минулого у контексті сучасної мистецької освіти. Автором зазначено, що у педагогічній практиці, яка є досить багатовимірною, розвиваються різні типи педагогічного досвіду,
змістовно визначені та описані педагогічною наукою, а саме: індивідуальний педагогічний досвід, масовий педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, який дослідники, у свою чергу, модифікують як репродуктивний, новаторський (дослідницький), а також окремо розглядається категорія як інноваційний педагогічний досвід.
В статті доведено, що педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом
розвитку педагогічної науки. Аналіз результатів експериментальної роботи дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів.
Виокремлено основні критерії, що характеризують сутність і зміст
передового педагогічного досвіду, а саме: актуальність, новизна,
результативність, перспективність та стабільність. Схарактеризовано педагогічний досвід щодо музичного виховання дітей Е. Ж. Далькроза та К. Орфа та визначено його як новаторський. Підкреслено, що їх ідеї музично-ритмічного виховання на основі поєднання музики, руху, імпровізації та елементарного музикування випереджали час та не знайшли широкого втілення у масову систему мистецької освіти, що підсилює науковий інтерес щодо використання досвіду означених педагогів в сучасній системі мистецької освіти. Поряд з тим зазначено, що недостатньо є вивченими досвід діячів української педагогіки: М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценко, В. Верховинця, П. Козицького, М. Вереківського, М. Завалішина, А. Кос-Анатольського.